Що таке «мурашки» по шкірі й чому вони бувають від музики

Ви слухаєте улюблену пісню — і раптом хвиля «мурашок» пробігає по спині, руках, потилиці. Цей феномен має навіть наукову назву: пілоерекція, або в народі — «гусяча шкіра». І він пов'язаний із кількома різними механізмами.

Від холоду — це стародавній рефлекс

«Мурашки» від холоду — еволюційна спадщина. Коли нашим волохатим предкам ставало холодно або страшно, м'язи, що підіймають волосяні фолікули (musculi arrectores pilorum), скорочувалися. Волосся ставало сторч, утворюючи повітряну подушку для збереження тепла — як шерсть у тварин.

У людини шерсті майже не залишилося, але м'язи нікуди не поділися. Тому при холоді чи стресі ми отримуємо лише шкіру з характерними горбочками навколо фолікулів — без практичного зігрівального ефекту.

Музичні «мурашки» — окрема історія

А ось «мурашки» від музики або кіно — це щось принципово інше. Вчені називають це явище фрисон (від французького frisson — тремтіння). Приблизно 65–86% людей відчувають його хоча б іноді, хоча інтенсивність дуже індивідуальна.

• Під час фрисону в мозку активується ядро акумбенс — центр задоволення та нагороди, той самий, що реагує на їжу та секс.
• Одночасно вивільняється дофамін — нейромедіатор задоволення та мотивації.
• Люди з більшою об'ємом білої речовини між слуховою корою та зонами емоційної обробки частіше відчувають фрисон.

Здатність отримувати «мурашки» від музики — ознака підвищеної емпатії та відкритості до досвіду. Це одна з найбільш «людяних» реакцій, яку ми знаємо.

Чому не всі відчувають однаково

Фрисон — не загальна властивість. Дослідження показують: люди, схильні до «музичних мурашок», зазвичай мають вищі показники відкритості до нового досвіду за психологічними тестами. Вони глибше занурюються в емоційний зміст музики, а не лише сприймають її як тло. Якщо ви регулярно «мурашитеся» від гарної пісні — ви, схоже, маєте особливо чутливий емоційний апарат.