Генетика смаку: чому коріандр пахне милом
Для одних коріандр — ароматна трава, для інших — мило в тарілці. Причина криється у ваших генах: дізнайтеся, яка мутація все вирішує.
Ви ніколи не замислювались, чому деякі люди з насолодою кладуть коріандр у все підряд, тоді як інші відкладають страву, варто лише відчути його запах? Річ не в примхах і не у вихованні — причина написана прямо у вашій ДНК.
Ген OR6A2: молекулярний суддя смаку
Учені з компанії 23andMe провели масштабне дослідження і виявили: відчуття «мила» від коріандру пов'язане з варіантами гена OR6A2 — одного з тисяч генів нюхових рецепторів у нашому геномі. Люди, що мають певний варіант цього гена, надзвичайно чутливі до альдегідів — хімічних сполук, яких у коріандрі досить багато. Саме ці альдегіди й пахнуть для них мильним ароматом або навіть клопами.
У тих, кому коріандр подобається, OR6A2 «не реагує» на ці молекули так гостро — і мозок отримує сигнал про приємний трав'яний аромат, а не про мило.
Скільки людей «постраждалих»
За даними різних досліджень, від 4 до 14% людей сприймають коріандр негативно. Цікаво, що показник суттєво відрізняється між групами населення: серед вихідців із Східної Азії таких людей майже 21%, тоді як серед латиноамериканців — лише близько 4%. Це говорить про те, що конкретні варіанти гена OR6A2 були по-різному поширені в різних людських популяціях протягом тисячоліть.
Смак — це не лише язик
Коріандр — яскравий, але далеко не єдиний приклад генетичного впливу на смакове сприйняття. Наука знає десятки подібних випадків:
- Гірке на смак PTC та PROP — речовини, які «суpertasters» (надчутливі до гіркоти люди з геном TAS2R38) відчувають нестерпно гіркими, тоді як інші їх майже не помічають.
- Спаржа та специфічний запах сечі — чи відчуваєте ви його після спаржі, також залежить від генів.
- Сприйняття солодкого — варіанти генів TAS1R2 та TAS1R3 визначають, наскільки інтенсивно вам здається солодкість цукру.
Чи можна «перепрограмувати» себе
Якщо вам коріандр огидний від природи — є хороша новина. Дослідження показують: багаторазовий контакт із запахом без негативного підкріплення поступово знижує його відразливість. Мозок гнучкий — він може «перетерпіти» і навчитися толерантності до запаху, навіть якщо ген нікуди не зник. Правда, знадобляться роки регулярних спроб.
Коріандр — живий доказ того, що у двох людей за одним столом буквально різний світ смаків. І жоден із них не помиляється.
Наступного разу, коли хтось скривиться від вашої улюбленої страви, не ображайтесь — просто у нього інший набір генів нюхових рецепторів.
